Отримання одноразової соціальної допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця
Справи про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з метою отримання одноразової соціальної допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця належать до юрисдикції адміністративних судів – правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 22 березня 2023 року по справі № 290/289/22-ц.
Обставини справи.
Позивачка звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі своїм колишнім чоловіком, який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації. Стверджувала, що проживала однією сім’єю з загиблим протягом близько 4-ох років: 2 з яких в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням суду у 2020 році, після чого фактичні шлюбні відносини між ними не було припинено і вони проживали однією сім’єю до моменту смерті чоловіка у 2022 році.
Позивачка зверталась до ТЦК з заявою про отримання одноразової грошової допомоги після смерті чоловіка, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проте їй було відмовлено з огляду на відсутність зареєстрованого шлюбу.
Позиція Верховного Суду.
Визначаючи, чи пов`язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, Суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Вимоги Позивачки пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
За таких обставин необхідно закрити провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.